Словарь української мови (1924)/понапускати
| ◀ понапуватися | Словарь української мови П понапускати |
понапухати ▶ |
|
Понапуска́ти, ка́ю, єш, гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Гліб. 42. Сякий-такий бродяг понапускав. Чуб. II. 330.
| ◀ понапуватися | Словарь української мови Борис Грінченко П понапускати |
понапухати ▶ |
|
Словарь української мови — П
понапускати
Борис Грінченко
1924
Понапуска́ти, ка́ю, єш, гл. Напустить. І щук звелів у став понапускати. Гліб. 42. Сякий-такий бродяг понапускав. Чуб. II. 330.