Словарь української мови (1924)/понапорювати
| ◀ понапорошувати | Словарь української мови П понапорювати |
понаправляти ▶ |
|
Понапо́рювати, рюємо, єте, гл. То-же, что и напороти, но о многихъ. Понапорювавши гороху повні пазухи, ідуть собі, горох їдять. Св. Л. 140.