Словарь української мови (1924)/понамінювати
| ◀ понаминати | Словарь української мови П понамінювати |
понамішувати ▶ |
|
Понамі́нювати, нюю, єш, гл. Намѣнять (во множествѣ). Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць, а тоді в городі й продає. Славяносерб. у.