Словарь української мови (1924)/понамовляти
| ◀ понамножуватися | Словарь української мови П понамовляти |
понамокати ▶ |
|
Понамовля́ти, ля́ю, єш, гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти. Чуб. V. 1085.