Словарь української мови (1924)/понамацувати

by Борис Грінченко

◀ понаманювати

Словарь української мови Борис Грінченко П понамацувати

понамащувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понама́цувати, цую, єш, гл. Нащупать (во множествѣ). Він хоч і сліпий, а не дуже з чим сховаєшся. Як почне мацати, то скрізь усе понамацує, де що лежить. Харьк. у.