Словарь української мови (1924)/понаймати
| ◀ понайбільше | Словарь української мови П понаймати |
понайматися ▶ |
|
Понайма́ти, ма́ю, єш, гл. Нанять (многихъ). Дівчат на буряки понаймав. Г. Барв. 513. Нехай мене моя мати похова, нехай мені музиченьки понайма. Чуб. V. 894.