Словарь української мови (1924)/понадкидати
| ◀ понаділяти | Словарь української мови П понадкидати |
понадкладати ▶ |
|
Понадкида́ти, да́ю, єш, гл. Отбросить, отобрать часть (во множествѣ). Це ти важко понакладав (дров на сани), понадкидай, а то на гору не виїдемо. Харьк. у.