Словарь української мови (1924)/понадитися
| ◀ понадити | Словарь української мови П понадитися |
понадівати ▶ |
|
Пона́дитися, джуся, дишся, гл. 1) = Повабитися. Понадивсь на неї найпервіщий парубок на все село. Г. Барв. 422. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Котл. Ен. I. 9. 2) Повадиться. Цих дітей тільки раз-два помани, то так і понадяться, разів десять на день біжать сюди. Богодух. у.