Словарь української мови (1924)/понаговорювати

by Борис Грінченко

◀ понагноювати

Словарь української мови Борис Грінченко П понаговорювати

понаговорюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понагово́рювати, рюю, єш, гл. 1) Наговорить (во множествѣ). 2) Наклеветать (во множествѣ). Всі знали Борюха, навіть годили йому, щоб часом не понаговорював чого на дочок. Левиц. I. 180.