Словарь української мови (1924)/понабірати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
понабірати
Берлін: Українське слово, 1924

Понабіра́ти, раю, єш, гл. То-же, что и набіра́ти, но во множествѣ. ЗОЮР. I. 291. Вони понабірали за пазуху піску. Рудч. Ск. II. 68.