Словарь української мови (1924)/понабувати

by Борис Грінченко

◀ понабрякати

Словарь української мови Борис Грінченко П понабувати

понабудовувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понабува́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Надѣть обувь (во множествѣ или о многихъ). 2) Пріобрѣсть (во множествѣ). Десь понабували й дерева. Мир. ХРВ. 102.