Словарь української мови (1924)/помірний

by Борис Грінченко

◀ помірне

Словарь української мови Борис Грінченко П помірний

помірниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Помі́рний, а, е. 1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ. Мнж. 190. 2) Умѣренный. Херс. г. А я так небагацько бажала! моя молитва така помірна була. Левиц. I. 515.