Словарь української мови (1924)/помірати
| ◀ помірання | Словарь української мови П помірати |
поміркований ▶ |
|
Поміра́ти, ра́ю, єш, гл. Умирать. Ой прощай, світе ясний, прекрасний, тяжко на тобі жити; а тяжче, важче молоденькій не нажившись помірати. Чуб. V. 146.