Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помчати
Берлін: Українське слово, 1924

Помча́ти, мчу́, чи́ш, гл. Помчать, быстро понести, повезти. Куди Мар'єчку помчали, — тільки слід. Мет. 229. Чортинята миттю приробили йому довгенні крила та й помчав він мене у те са́ме дупло. Стор. МПр. 47.