Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помолити
Берлін: Українське слово, 1924

Помоли́ти, лю́, лиш, гл. Заставить (ребенка) молиться Богу, говоря ему молитву, которую ребенокъ повторяетъ. Ти, старий, хоч би дитину Богу помолив. Золотонош. у. А я скажу татові, що ти мене Богу не помолив. Харьк. и Екатериносл. г.