Словарь української мови (1924)/помокрілий
| ◀ помокнути | Словарь української мови П помокрілий |
помокріти ▶ |
|
Помокрі́лий, а, е. Измокшій, сдѣлавшійся мокрымъ. Довго тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні. Мир. Пов. I. 115.
| ◀ помокнути | Словарь української мови Борис Грінченко П помокрілий |
помокріти ▶ |
|
Словарь української мови — П
помокрілий
Борис Грінченко
1924
Помокрі́лий, а, е. Измокшій, сдѣлавшійся мокрымъ. Довго тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні. Мир. Пов. I. 115.