Словарь української мови (1924)/помитися
◀ помити | Словарь української мови П помитися |
помиток ▶ |
|
Поми́тися, ми́юся, єшся, гл. Помыться. Чоловік той став просити вовка, щоб він позволив йому перед смертю помитися. Чуб. I. 52. Помыть голову. Згадай мене, ненько, в суботу пізненько, як дівчата помиються й плетуться дрібненько. Грин. III. 559.