Словарь української мови (1924)/помирити
| ◀ поминутися | Словарь української мови П помирити |
помиритися ▶ |
|
Помири́ти, рю́, риш, гл. Помирить. Може й Хмельницькому доведеться їх помирить. Стор. МПр. 89. Пійди лишень помири їх. ЗОЮР. I. 162.
| ◀ поминутися | Словарь української мови Борис Грінченко П помирити |
помиритися ▶ |
|
Словарь української мови — П
помирити
Борис Грінченко
1924
Помири́ти, рю́, риш, гл. Помирить. Може й Хмельницькому доведеться їх помирить. Стор. МПр. 89. Пійди лишень помири їх. ЗОЮР. I. 162.