Словарь української мови (1924)/поманжати
| ◀ поманеньку | Словарь української мови П поманжати |
поманити ▶ |
|
Поманжа́ти, жа́ю, єш, гл. Отправиться, пойти. Іди, дівко, з нами молодцями, ліпше тобі буде, як в рідної мами. Дурна дівка того послухала, з ними поманжала. Чуб. V. 394.