Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поляна
Берлін: Українське слово, 1924

Поля́на, ни, ж. = Полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. Ум. Поля́нка, поля́ночка. Чуб. V. 477.