Словарь української мови (1924)/полякати
◀ поляка | Словарь української мови П полякати |
полякатися ▶ |
|
Поляка́ти, ка́ю, єш, гл. Напугать, попугать. Усіх полякав своїм криком. Полякай його трохи, щоб не ходив сюди.
◀ поляка | Словарь української мови Борис Грінченко П полякати |
полякатися ▶ |
|
Словарь української мови — П
полякати
Борис Грінченко
1924
Поляка́ти, ка́ю, єш, гл. Напугать, попугать. Усіх полякав своїм криком. Полякай його трохи, щоб не ходив сюди.