Словарь української мови (1924)/полюдніти

by Борис Грінченко

◀ полюддя

Словарь української мови Борис Грінченко П полюдніти

полюдськи ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полюдні́ти, ні́ю, єш, полюдні́шати, шаю, єш, гл. 1) Сдѣлаться человѣчнѣе. То він уже тепер неначе трохи полюднів, а то спершу був такий, як той звір. Кобел. у. 2) Возмужать. 3) Сдѣлаться люднѣе.