Словарь української мови (1924)/полудень
◀ полуденок | Словарь української мови П полудень |
полуденькувати ▶ |
|
По́лудень, дня, м. 1) Полдень. А вже сонце по полудні, дівчинине серце нудне. Чуб. О-полудні. Въ полдень. Удень як серед ночі ходять, і полапки шукають о-полудні. К. Іов. 12. 2) Полдникъ. Ум. Полу́денько. О. 1862. IV. 13.