Словарь української мови (1924)/полог
| ◀ полов'яник | Словарь української мови П полог |
пологий ▶ |
|
По́лог, гу, м. 1) Роды, разрѣшеніе отъ бремени. Ой Маруся в полозі лежала, чорним шовком головку зв'язала. Нп. У поло́гах бу́ти. Рожать. Жінка була в пологах. ХС. 1893. VII. 74. 2) мн. поло́ги. Низьменная равнина по лѣвымъ берегамъ рѣкъ. Вас. 206.