Словарь української мови (1924)/половіти

by Борис Грінченко

◀ половичанка

Словарь української мови Борис Грінченко П половіти

половник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полові́ти, ві́ю, єш, гл. Желтѣть (о хлѣбахъ). Із-за гори вітер віє, жито половіє. Чуб. V. 169. Округи мене то жито половіє, а купка льону голубо цвіте. МВ. I. 14.