Словарь української мови (1924)/половити
| ◀ половинщина | Словарь української мови П половити |
половиця ▶ |
|
Поло́вити, влю, виш, гл. Сметывать, сшивать на живую нитку. Шух. I. 153.
Полови́ти, влю́, виш, гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Чуб. V. 799. Коли б половили щуку велику. Рудч. Ск. I. 81. Як рибу в сак, половив. Ном. № 1649. Чи половила вже курчата? Харьк.