Словарь української мови (1924)/полковницький
◀ полковництво | Словарь української мови П полковницький |
полковниця ▶ |
|
Полко́вницький, а, е. Принадлежащій полковнику, относящійся къ нему. Дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, да й став пан-отець Шрам полковником. К. ЧР. 16.