Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полинути
Берлін: Українське слово, 1924

Полину́ти, ну́, не́ш, гл. Полетѣть. Ой коли б я зозуля, я б до неба полинула. Макс. Козак як голуб: знявся та й полинув. Ном. № 785.