Словарь української мови (1924)/поленичник
| ◀ полементувати | Словарь української мови П поленичник |
поленько ▶ |
|
Полени́чник, ка, м. Клубника (само растеніе). Ой є стежечка да маленькая — муравочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Мет. 163.