Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полатати
Берлін: Українське слово, 1924

Полата́ти, та́ю, єш, гл. 1) Починить, положить заплаты. Хлопець у свитині полатаній. Шевч. 176. 2) — бо́ки. Побить, отколотить. Кийом боки полатали. Грин. III. 620.