Словарь української мови (1924)/поладити
| ◀ полад | Словарь української мови П поладити |
поладитися ▶ |
|
Пола́дити, джу, диш, гл. Починить; приготовить, смастерить. Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твого біль поїду. Чуб. III. 370. Поладила якось драбину. Чуб. I. 6.