Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поладити
Берлін: Українське слово, 1924

Пола́дити, джу, диш, гл. Починить; приготовить, смастерить. Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твого біль поїду. Чуб. III. 370. Поладила якось драбину. Чуб. I. 6.