Словарь української мови (1924)/полагодити

by Борис Грінченко

◀ полагода

Словарь української мови Борис Грінченко П полагодити

полад ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пола́годити, джу, диш, гл. 1) Приготовить. Іди ж, іди та поклич мені Галю, а затим сама полагодь рушники. Шевч. 284. 2) Починить, исправить. О. 1861. IV. 62. Зробив колесо або полагодив його. Стор. МПр. 170. Черевики полагодити. Г. Барв. 284. 3) Уладить (спорное дѣло, ссору).