Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покута
Берлін: Українське слово, 1924

Поку́та, ти, ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. I. 130.