Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покотело
Берлін: Українське слово, 1924

Покоте́ло, ла, с. Кружокъ (деревянный, металлическій). Мов покотело червоніє крізь хмару — сонце занялось. Шевч. (КС. 1885. III. 521).