Словарь української мови (1924)/покормити
| ◀ покорм | Словарь української мови П покормити |
покормитися ▶ |
|
Покорми́ти, млю́, миш, гл. Покормить. Я собаки покормлю, покормивши зажену. Чуб. V. 193. На річці риби вловити, жінку свою з дітьми покормити. ЗОЮР. I. 58.