Словарь української мови (1924)/покора

by Борис Грінченко

◀ покопотіти

Словарь української мови Борис Грінченко П покора

покоржавіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поко́ра, ри, ж. Покорность, смиреніе. К. Дз. 226. Мир. ХРВ. 289. Цнота і покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Що питали, на все одмовляв з покорою. МВ. (О. 1862. I. 102).