Словарь української мови (1924)/поколоти

by Борис Грінченко

◀ поколоситися

Словарь української мови Борис Грінченко П поколоти

поколотися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поколо́ти, лю́, леш, гл. 1) Переколоть, заколоть; исколоть. Коли б свині рот, то б усіх поколола. Чом. № 3827. Поцілував мене, та так поколов вусами. Левиц. I. 199. 2) Зарѣзать (нѣсколькихъ свиней). Ми ці кабани поколем та попродаєм. Рудч. Ск. II. 26.