Словарь української мови (1924)/поклячити
| ◀ поклясти | Словарь української мови П поклячити |
покмітливий ▶ |
|
Покля́чити, чу, чиш, гл. Сдѣлать заломы на растеніяхъ для примѣты; сдѣлать межевые знаки на деревьяхъ. Оце поклячили усі дерева, — тепер уже не буде крадіжки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.