Словарь української мови (1924)/поквапитися

by Борис Грінченко

◀ поквап

Словарь української мови Борис Грінченко П поквапитися

поквапний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поква́питися, плюся, пишся, гл. 1) Поспѣшить, поторопиться. 2) Польститься. Але не багато значних панів поквапилось до неї в гості. Левиц. I. 491.