Словарь української мови (1924)/позурочувати
| ◀ позужувати | Словарь української мови П позурочувати |
позустрівати ▶ |
|
Позуро́чувати, чую, єш, гл. Сглазить (многихъ). Дітей мені позурочувала. Богодух. у.
| ◀ позужувати | Словарь української мови Борис Грінченко П позурочувати |
позустрівати ▶ |
|
Словарь української мови — П
позурочувати
Борис Грінченко
1924
Позуро́чувати, чую, єш, гл. Сглазить (многихъ). Дітей мені позурочувала. Богодух. у.