Словарь української мови (1924)/позубити
| ◀ позсукувати | Словарь української мови П позубити |
позубитися ▶ |
|
Позуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Зазубрить; сдѣлать зазубрины. Позубили мені сокиру. Ой десь мене Господь Бог не простив, що я у неділю серпи позубив. АД. I. 81. 2) Сдѣлать зубцы. Позубила комір і чохлу.