Словарь української мови (1924)/позолочувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позолочувати
Берлін: Українське слово, 1924

Позоло́чувати, чую, єш, сов. в. позолоти́ти, лочу́, тиш, гл. Золотить, позолотить. Що в голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана. Мет. 26. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила. Чуб. V. 246.