Словарь української мови (1924)/позлазити

by Борис Грінченко

◀ поз'їзджувати

Словарь української мови Борис Грінченко П позлазити

позламувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позла́зити, зимо, зите, гл. 1) Слѣзть (о многихъ). Декотрі позлазили вниз. Левиц. I. 90. Брати позлазили з дуба. Драг. 340. 2) Взлѣзть (о многихъ). Хлопці позлазили на дерева. Позлазим на дуба та переночуєм. Драг. 340.