Словарь української мови (1924)/позика

by Борис Грінченко

◀ позиватися

Словарь української мови Борис Грінченко П позика

позирати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пози́ка, ки, ж. 1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в'язку. Грин. II. 208. Коня у позику не давай. 2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно. Г. Барв. 506.