Словарь української мови (1924)/позаходити
| ◀ позаховувати | Словарь української мови П позаходити |
позаходитися ▶ |
|
Позахо́дити, димо, дите, гл. То-же, что и зайти́, но о многихъ или о многомъ. Козаки після побиванок під Кумейками, на Говтві і Стариці позаходили до якого часу в Московщину. Стор. МПр. 60. Так плакали за ним батько і мати, що трохи в голову не позаходили. Чуб. I. 250.