Словарь української мови (1924)/позаповідати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позаповідати
Берлін: Українське слово, 1924

Позаповіда́ти, да́ю, єш, гл. 1) Договорить (во множествѣ). Жидів з горілками позаповідає аж з Вижниці. Федьк. 2) = Позаказувати. Вх. Уг. 260.