Словарь української мови (1924)/позаночувати
◀ позаносити | Словарь української мови П позаночувати |
позанужуватися ▶ |
|
Позано́чувати, чую, єш, гл. Замѣтить, сдѣлать замѣтки, записать (во множествѣ). Позбірав докупи, що позаночувано у себе в шпарґалах. Ном. Передм. II.