Словарь української мови (1924)/позамітати
| ◀ позамірати | Словарь української мови П позамітати |
позамічати ▶ |
|
Позаміта́ти, та́ю, єш, гл. Замести (во множествѣ). Ой коли б мені та, Господи, ранесенько встати, ой щоб тії два слідочки та й позамітати. Чуб. V. 63.