Словарь української мови (1924)/позакладати

by Борис Грінченко

◀ позакипати

Словарь української мови Борис Грінченко П позакладати

позаклеювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позаклада́ти, да́ю, єш, гл. 1) Заложить (во множествѣ). Похожає в блискучому довгому каптані, позакладавши назад руки. Левиц. I. 103. 2) Позаклада́ло. Заложило уши. Їм позаклада́ло. Они оглохли. Гліб.