Словарь української мови (1924)/позакидати

by Борис Грінченко

◀ позаквічуватися

Словарь української мови Борис Грінченко П позакидати

позакипати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позакида́ти, да́ю, єш, гл. Забросить, закинуть (во множествѣ). В мене є багато чобіт, що я позакидав нагору. Рудч. Ск. I. 213. Персні позакидали в воду. К. ХП. 27. Позакидали голови, насилу на їх держались шапки. Левиц. I. 15.